ЛОПУХ — Arctium L. (давньорос. лоп — листя; рос. назва: лопух; нар. назви: реп’ях, реп’яшник, липух та дідовник) — дворічна трав’яниста рослина родини айстрових (Asteraceae). Флора земної кулі містить 11 видів лопуха, 8 з яких росте на території країн СНД, Азії та Північної Америки. Найпоширеніший вид в Україні — Л. великий або справжній Arctium lappa L., або A. chaorum Klok., рідше — Л. павутинистий A. tomentosum Mill. aбо A. leptophyllum Klok., Л. малий A. minus (Hill.) Bernh., Л. дібровний A. nemorosum Lej., aбо A. glabrescens Klok. Л. росте як бур’ян на узліссях, смітниках, біля доріг, річок. Ареал поширення: Франція, Бельгія, США, Китай та Японія. Л. великий 150–180 см завв. Корінь великий, м’ясистий, 60–80 см завд. Л. у перший рік життя утворює лише довгочерешкові, дуже великі прикореневі листки серцеподібно-яйцеподібної форми, густо опушені з нижнього боку, а на верхівці загострені. На другий рік життя формує прямостояче волосисто-ребристе стебло із суцвіттям. Стеблові листки чергові, черешкові, широко серцеподібно-яйцеподібні, зубчасті по краю, опушені, їх величина зменшується вгору по стеблу. Квітки зібрані в кулясті кошики, які у свою чергу зібрані в щітки або щіткоподібні волоті на верхівках стебел та їх розгалуженнях. Обгортка кошиків складається із трьох шарів лінійних листочків, з яких нижні та середні шилоподібно загострені та закінчуються зігнутими всередину гачками. Квітколоже кошика ледь випукле, густо вкрите шилоподібними приквітками. Всі квітки трубчасті, двостатеві з рожево-пурпурними віночками; чашечка має вигляд чубчика, маточка з нижньою зав’яззю. Плоди — сім’янки з чубчиком, трохи зігнуті, з помітною борозенкою, шорсткі, темно-коричневого кольору. Цвіте в липні–серпні. Плоди дозрівають у серпні–жовтні. В Україні коріння та трава Л. — неофіцинальні види сировини. Запас сировини великий, тому заготівля коріння й трави не загрожує зменшенню природних запасів. У медицині використовують всю рослину, але найширше — коріння, що містить моно- і дисахариди, до 45% інуліну, слиз, 12% протеїну, амінокислоти: аргінін, пролін, серин тощо; жирні кислоти: пальмітинову, стеаринову, олеїнову, лінолеву, ліноленову; 0,8% жирної олії, β-ситостерин, стигмастерин, фенольні сполуки, серед яких фенолкарбонові кислоти: кофейна, хлорогенова та галова; флавоноїди: лютеолін, кемпферол, кверцитин, гіперозид і рутин; дубильні речовини; гіркоти, до 0,2% ефірної олії, аліфатичні альдегіди, поліацетиленові сполуки, сесквітерпеноїди (у т.ч. сесквітерпенові лактони арктіїн та арктіопікрин), ди- і тритерпеноїди, сліди алкалоїдів, вітаміни С та В, органічні кислоти, смоли, макро- та мікроелементи. Коріння Л. включене до Російської фармакопеї І–ІІІ видання і входить до гомеопатичної фармакопеї, а також до фармакопей деяких країн Європи та США. До Державного реєстру лікарських засобів Росії (2000 р.) введено корінь Л. як сечогінний та жовчогінний засіб. У народній медицині відвар та настій із коріння Л. широко використовують при артриті, ревматизмі, псоріазі, також проявляє протизапальну, спазмолітичну, полівітамінну, загальнозміцнювальну дію, покращує обмінні процеси в організмі; а також зовнішньо — при різних захворюваннях шкіри; в косметології — для покращання стану волосся і трофіки волосистої частини голови; для боротьби з алопецією та сухою себореєю використовують «реп’яхову олію», яка є олійною витяжкою з коріння лопуха. Є відомості, що коріння Л. виявляє антибактеріальну, імуностимулювальну та антифунгінальну дію.
Безкоровайная О. Лекарственные травы в медицине. — Х., 2002; Дикорастущие полезные растения России / Под ред. А.Л. Буданцев, Е.Е. Лесиовская. — СПб, 2001; Казарина Т. Растения-целители. — Смоленск, 1997; Кортиков В.Н., Кортиков А.В. Полная энциклопедия лекарственных растений. — Ростов н/Д, 2004; Преображенский В. Современная энциклопедия лекарственных растений. — Донецк, 2004; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование. Сем. Asteraceae (Compositae). — СПб, 1993.